I
В бесконечности Вселенной,
Непохожий на других.
Сотворил Творец нетленный,
Создал мир наш в один миг.
Реки дал Земле, озёра,
Поднял горы, лес создал.
Всё живое создал Словом.
Человеку в руки дал.
Припев:
“Ты следи за ней прилежно.
Не забудь, что Я твой Бог.
Мир тебе даю безбрежно,
Чтобы вечно жить ты мог.
Сей хлеба, исследуй недра.
Все моря вокруг твои.
Только Я прошу, не надо
Жить там от Меня вдали.“
II
Под гирляндами созвездий,
Дав светила ночью, днём,
Бог времён, тысячелетий
Держит Землю ни на чём.
Он шесть дней работу делал.
На седьмой от дел почил.
Остров Божьего удела
Человечеству вручил.
Припев:
“Ты следи за ним прилежно.
Не забудь, что Я твой Бог.
Мир тебе даю безбрежно,
Чтобы вечно жить ты мог.
Сей хлеба, исследуй недра.
Все моря вокруг твои.
Только Я прошу, не надо
Жить там от Меня вдали.“
III
За границами столетий
Бог творил планету-дом,
Чтоб, любя, без лихолетий,
Проживали люди в нём.
Дав Земле вовек вращенье
И физический закон,
Бог оставил повеленье
Сохранить, что создал Он.
Припев:
“Ты следи за всем прилежно.
Не забудь, что Я твой Бог.
Мир тебе даю безбрежно,
Чтобы вечно жить ты мог.
Сей хлеба, исследуй недра.
Все моря вокруг твои.
Только Я прошу, не надо
Жить там от Меня вдали.“
28 авг. 14 г.
Комментарий автора: Песню можно прослушать по ссылке:
https://www.youtube.com/watch?v=ek2C3f2koPw
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 5787 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
